Осика

Це велике дерево до 35 м заввишки та 1 м у діаметрі. Кора у неї спершу гладка сіро-зелена, потім тріщинувата темно-сіра. Листя її округле, шкірясте, городчате (округло-зубчасте), що сидить на довгих сплюснутих з боків черешках. Це не дозволяє черешкам згинатися, але робить пластинку листа коливається навіть при слабкому русі повітря, що відображено в назві дерева.

Коренева система осики потужна поверхнева, що складається з дуже довгого коріння, яке розходиться в різні боки від дерева на 25 і навіть 30 м. Коренева система вологолюбна, вимоглива до аерації і не холодостійка. Тому осика не росте на сухих піщаних ґрунтах, на заболочених та мерзлотних ґрунтах. На відміну від інших тополь, осика не витримує тривалого затоплення і тому на низькій заплаві не зустрічається.

Розмножується осика переважно кореневою поросллю, яка росте дуже швидко і має дуже великі округлі або широкояйцеподібні з подовженою вершиною листя. Пнева поросль утворюється тільки на пнях молодих осик, комлева частина яких не встигла покритися кіркою. Поява кореневої порослі стимулюють лісові пожежі, що прогрівають сплячі бруньки розташованих дуже неглибоко коренів.

Корневі нащадки осики світлолюбні і під зімкнутим пологом деревостанів невдовзі гинуть. Але при вигорянні деревостою та на вирубках дають густу поросль. Поросеві екземпляри осики ростуть спочатку дуже швидко, але потім їх зростання суттєво сповільнюється. Це дозволяє хвойним породам обганяти осину в зростанні ще до її загибелі, що призводить до зміни переважаючої породи.

Цвіте осика задовго до розпускання листя. Насіння дозріває через місяць після запилення. Вони дуже дрібні та мають летучки.

Плодоносить осика щорічно та рясно, але сходи її з'являються рідко, оскільки для цього необхідні дуже сприятливі умови, а схожість насіння надзвичайно швидко падає.

Як і всі тополі, осика рослина дводомна, але не з чітким розмежуванням по підлогах. На багатьох деревах є квітки обох статей, але одного з них різко переважають. Частина дерев має квітки лише однієї статі.